СУЧАСНИЙ АСПЕКТ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ ВИТРАТ ПЕРІОДУ

There is no translation available.

В економічній теорії витрати підприємства розглядаються як сукупність витрат засобів виробництва та необхідної праці робочої сили. Оскільки відшкодування засобів виробництва і робочої сили є необхідною умовою відтворення процесу виробництва, то в економічній теорії витрати підприємства визначаються як «витрати виробництва». Витрати на виробництво, що набувають грошової форми в процесі реалізації продукції, становлять її собівартість і, таким чином, економічна собівартість продукції дорівнює витратам на виробництво цієї продукції.

При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Що стосується витрат, то хоча в літературі слова «витрати» ( expense) і   «затрати»   (соst)   нерідко   використовуються   як   синоніми,   з точки зору бухгалтерського  обліку  їх   значення  різні.   Термін   «затрати» стосується  всякого використання ресурсів, в тому числі щодо придбання активів, у той  час як термін «витрати» стосується використання лише тих ресурсів, які при  визначенні прибутку господарюючого суб'єкта за  даний період часу  ставляться у відповідність до доходів. Інститут професійних бухгалтерів (ІПБ) США, наприклад, приводить вказане розмежування наступним чином: затрати - величина, що приписується товарам, які отримані або будуть  отримані. Затрати можна розділити на нездійснені, які застосовуються до створення майбутніх доходів, і тому вираховуються з доходів або  нерозподіленого прибутку поточного періоду.

Визначення, дане ІПБ США: «витрати у самому широкому розумінні  слова включають всі здійснені витрати, що вираховуються з доходів»,- відображає традиційну орієнтацію на доходи/витрати. Американський інститут присяжних бухгалтерів( АІПБ) називає  витратами «валове зменшення активів або валовий приріс  кредиторської заборгованості, які виникли у результаті прибутково орієнтованої діяльності підприємства та які визнаються і оцінюються відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку».

Рада зі стандартів фінансового обліку (РСФО) США дає визначення витрат, виходячи в основні активи/кредиторська заборгованість: витрати у його трактуванні – це відтік  або інше використання активів  і/або  виникнення  кредиторської  заборгованості у результаті відвантаження або виробництва товарів , надання  послуг або   здійснення   інших   операцій,   які   є   основою господарюючого суб'єкта.

РСФО США розрізняє витрати і втрати (збитки): втрати – це  зменшення власного капіталу (чистих активів) у результаті  побічних або  випадкових угод господарюючого суб'єкта і всіх інших  операцій , подій та обставин, що здійснюють на нього вплив протягом періоду, виплат власникам. Але у розрахунок прибутку включаються як  витрати , так і втрати.

Австралійський фонд у своєму визначенні витрат іде ще далі. Під витратами розуміється споживання або втрати  потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської   заборгованості   господарюючого   суб'єкта,   не  пов’язані  з виплатами власникам і які призводять до зменшення власного капіталу у  звітному періоді.

Товариство бухгалтерів Нової Зеландії ( ТБНЗ) пропонує точно таке ж визначення витрат. Австралійський фонд і ТБНЗ притримуються широкого  підходу до розуміння прибутку і не вважають втрати  окремим  елементом  фінансової  звітності, а отже, не розмежовують витрати та втрати.

Порівняльний аналіз елементів витрат в Угорщині, ЄС та Канаді дозволяє  встановити наступні відмінності:

-   майже   у   всіх  країнах,   у   складі   елементів   витрат   виділяються фінансові    витрати   (відсотки   за   кредит,   банківські   платежі   тощо),   які  пов'язані з функціонуванням підприємства в умовах ринкової економіки;

-  у країнах ЄС та Канаді до витрат на виробництво включаються  податки  і такси (податок на додану вартість, патентні платежі тощо), що в умовах ринку  також формує суспільне необхідні витрати.

Таким чином, можна зробити висновок, якщо спробувати порівняти П(С)БО України з міжнародними стандартами, то формальних відмінностей (кількість стандартів, їхньої назви, визначення термінів) можна знайти безліч. Однак по своїй глибинній суті вони мало чим відрізняються, маючи спільні концепції та передумов - а це дуже важливо для вітчизняного бухгалтера. Отже, виходячи з тієї умови, що національні стандарти не повинні суперечити міжнародним, - на всі тимчасово неурегульовані питання можна знайти відповідь у міжнародних.

Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання.

Відповідно до П(С)БО, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)[43].

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Затрати підприємства - це сума авансованих засобів, використовуваних у процесі кругообігу від початку до кінця без зміни первісної величини. Вони перетворюються у витрати наприкінці кругообігу при продажі зробленої продукції (робіт, послуг). При цьому авансовані засоби пс сумі, рівній собівартості товарної продукції, у зв'язку з передачею активів на сторону покупцям викликають зменшення доходу (економічної вигоди) чи періоду власного капіталу засновників;

Витрати підприємства - це платежі (здійснені чи нараховані до сплати) чи коштами іншими активами, зв'язані з діяльністю даних підприємств і доходи, що зменшують, (економічні вигоди) чи власний капітал їхніх власників за період. Наприклад, відрахування на соціальні нестатки (сплата єдиного податку) у відповідні позабюджетні фонди є витратами періоду.

Витрати періоду – витрати, пов'язані з отриманими в поточному періоді послугами і витраченими матеріалами, які не включаються до складу собівартості продукції, що виробляється. Вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому були витрачені і відображаються у звіті про фінансові результати окремими статтями (адміністративні витрати, витрати на збут).

До витрат які не включаються до собівартості продукції відносяться невиробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом. Невиробничі витрати включають: затрати на управління, дослідження і розробку, збут продукції та інші функції бізнесу.

До невиробничих витрат належать адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Адміністративні витрати - це витрати в сфері управління, які включають трудові та грошово - матеріальні витрати, пов'язані із здійсненням загального управління господарської діяльності підприємства загалом.

Витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів): на пакувальні матеріали і ремонт тари; оплату праці й ко­місійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту і складів, водіям тощо; рекламу і дослідження ринку; інші, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства по­купцям, страхування доставки тощо).

Інші операційні витрати охоплюють собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що ви­никають під час операційної діяльності підприємства, крім тих, що входять у собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, по­слуг).

 

К.е.н., доцент            Шевченко Л.Я.

© 2018 ДонНУЕТ Україна. Всі права захищено